Етап 5. Пишемо твір
Після того, як складений план і зібраний матеріал, приступаємо безпосередньо до написання твору.
Пишемо на чернетку. Деякі вчителі не звертають уваги на оформлення чернетки. Між тим, це дуже важливо, адже багато учнів пишуть в чернетках так, як вони писали б вже готове твір. Такий варіант не дає можливості коригування і виправлення (якщо тільки орфографічних помилок).
Можна запропонувати наступний прийом:
- Для чернетки використовуються великі аркуші паперу, або звичайний лист, розгорнутий горизонтально. Лист згинають навпіл і спочатку заповнюють тільки ліву частину. Права залишається вільним полем, куди будуть вноситися правки, коментарі і коригування. Лист заповнюється тільки з одного боку, оборотна залишається вільною. Це потрібно для того, щоб учень бачив весь текст відразу.
- Для об’ємного твору можна використовувати кілька аркушів (за кількістю пунктів плану). Так буде зручніше простежити логіку розповіді, правильно підібрати єднальні, перехідні пропозиції.
Працюємо над введенням. Найчастіше утруднення викликає саме введення. З чого почати? Яке перше пропозицію написати?
Методисти радять навчити учнів залишати введення “на потім”, і писати його вже після того, як написана основна частина. Цей прийом дозволить скласти грамотне введення, яке, дійсно, буде задавати тему і тон всьому твору.
Варіанти вступів:
Щоб полегшити завдання, вчитель може запропонувати варіанти вступів, які використовуються найчастіше. Розглянемо на прикладі теми “Що таке любов? (за романом М. Лермонтова “Герой нашого часу”):
- Ряд питань по темі: Що таке любов? Чи існує вона? Завжди дарує тільки щастя? Ці питання розглядає в своєму творі М. Ю. Лермонтов.
- Міркування про заголовку. Любов. Пояснити це поняття однозначно неможливо, тому що це почуття багатогранно. І для кожної людини любов проявляється по-своєму. Ось про одну сторону цього багатоликого почуття і пише М. Ю. Лермонтов.
- Діалог із співрозмовником. Чи замислювалися ви про те, що таке любов? Багато хто відповість, що любов — це почуття, дарує радість, щастя. Але чи завжди це так? Спробуємо знайти відповідь, звернувшись до роману М. Лермонтова “Герой нашого часу”.
- Цитати, прислів’я, приказки, що відображають ідею твору.
- Коротка довідка про письменника, поета, художника, або про самому творі.
- Опис власного враження, що склався після прочитання твору (перегляду картини, переживання випадку тощо).
Тобто, вступ має бути продиктовано смисловим центром твору і визначати коло питань і понять, які будуть розглянуті в основній частині.
А починати краще з… ув’язнення. Тут працює “правило Штірліца”: в пам’яті залишаються тільки останні слова. Зазвичай при написанні твору на завершальному етапі голова вже перевантажена, і рідко вдається написати яскраву кінцівку. А оцінюється правильний і грамотний висновок дуже високо. До того ж, це дозволить ще раз уточнити тему твору і ще раз співвіднести з планом — на ті запитання будуть надаватися відповіді, правильно вибрані приклади і цитати.
В шкільній методиці є чудова вправа, яка допомагає вчити написання висновку. Це всім знайомі вправи, в яких пропонується закінчити розповідь. Розповідь зазвичай дається подієвий. А якщо запропонувати закінчити текст опису, міркування? Цей прийом допомагає виробити навички стислості, лаконічності виведення і, власне, написання кінцівок.
Класифікація творів
Для початку розберемося, які види творів існують. Адже для кожного з них існують свої критерії, свої правила написання та оформлення. Знайомство з творами як видом письмової роботи починається вже в початковій школі. Ось в градації від простого до складного і розглянемо види творів.
У методиці існує кілька класифікацій творів (за обсягом, за жанром, за характером теми). У найбільш загальній класифікації прийнято виділяти три основних види:
- Твір-опис. До них належать такі поширені види творів, як опис героя, твір по картині, опис пейзажу, інтер’єру і т. д. Відмітна особливість таких творів — у поступовому переході від загального до приватного. Ключове значення для такого виду виробництва має правильний вибір художньо-образотворчих засобів.
- Твір-оповідання, чи твір-розповідь. Тут головний акцент робиться на структуру викладу матеріалу. Обов’язково присутні такі компоненти, як зав’язка, кульмінація і розв’язка. По суті, твір-оповідання — це розповідь про якусь подію, опис дії.
- Твір-роздум — один з найбільш складних видів письмової роботи. До цього виду належать такі жанри творів, як відгуки, огляди, есе, твір на вільну тему. Для такого виду творів важливо грамотно сформулювати головну думку, ідею — тезу. Потім йде побудова доказів (прикладів, підтверджують тезу). І закінчується твір-роздум підбиттям підсумку — відповіддю на головне питання.
Етап 7. Аналіз творів
Багато вчителі нехтують цим етапом навчання твору, вважаючи за краще мовчки перевірити, оголосити оцінки, у крайньому випадку — зачитати кілька найбільш вдалих (невдалі) творів.
Учень не зможе навчитися писати твори, якщо не буде бачити прикладів хороших і поганих робіт, а також докладних коментарів до своєї роботи
Важливо проводити повномасштабний аналіз разом з учнями, виявити не тільки вдалі моменти, але і типові помилки, які зустрічалися найчастіше. Можна присвятити цьому весь наступний урок або факультативне заняття. Але аналіз повинен бути!
Звичайно, ми розглянули лише найбільш загальні прийоми, які використовуються на уроках, коли потрібно навчити дитину писати твір. Тому що, наприклад, твір в форматі ЄДІ в силу своєї специфіки вимагає окремої статті. Але, сподіваємося, що ці поради допоможуть учителям у підготовці уроків, присвячених творам.
Дивіться також: Як навчити писати твори: стаття для батьків школярів
Про автора: Шутова Галина Вікторівна, вчитель російської мови та літератури.
Етап 1. Працюємо над темою твору
Це найважливіший аспект, на який варто звернути увагу учнів. Часто буває, що трапляється дивовижне твір, грамотне, розгорнуте. Але доводиться оцінювати його низько, тому що написано воно не по темі. Наприклад, тема звучить так: «Прийоми характеристики героїв у романі “Євгеній Онєгін”». А учень описує в творі життєвий шлях тільки Онєгіна — від його першої появи в романі до останнього, так би мовити, “подиху”. Адже важливо було виявити саме прийоми, а не складати хронологію життя героя.
Отже, перший крок — вивчаємо тему твору. Тобто, якщо дана тема: «Петербург Достоєвського в романі “Злочин і покарання”» — то значить, потрібно буде обмежитися рамками тільки цього роману. А тема “Любовна лірика Н. Некрасова” — ширша, яка передбачає простежування такої лірики протягом усього творчого життя поета.
У методиці пропонуються такі прийоми, які допоможуть навчити дітей розділяти широкі і вузькі теми і правильно формулювати тему твору.
- Попросіть учнів самостійно запропонувати теми творів. Наприклад, ви закінчили вивчення твори В. Тургенєва “Батьки і діти”. Які теми творів можуть бути запропоновані? “Образ Базарова в романі”, “Конфлікт батьків і дітей”, “Любов у романі”, “Композиційний особливості роману” і т. д.
- При цьому учні повинні вміти визначати — широка ця тема або вузька, що саме буде висвітлюватися в творі, які питання вирішуватися.
- Попросіть проаналізувати кожне слово в назві теми твору і виділити ключове поняття (підкреслити, обвести, виписати, якщо потрібно дати тлумачення слова). Наприклад, теми “Життєвий шлях Печоріна”, ключове слово — “шлях”, тобто у творі піде тема про хронологію подій в житті героя. Або “Читання — ось найкраще навчання”. Ключові слова — “читання”, “вчення”. Отже, у творі належить розкрити взаємозв’язок між цими поняттями.
- Прийом “Редактор”. Роздайте учням готові твори, написані не по темі. Діти повинні самостійно або в групах визначити: в чому полягає помилка, чому тема вказана неправильно, як повинна бути названа тема, розкрита в даному творі.
Етап 2. Визначаємо межі теми і формулюємо провідну ідею
Ось ще одна часто зустрічається помилка. Буває, що дана велика тема, наприклад, “Критики про Пушкіна”. І учень “розтікся думкою по древу”, не виділивши суті.
Щоб цього уникнути, потрібно навчити дітей визначати межі свого майбутнього твору.
Отже, перед вами широка, загальна тема. Не варто намагатися “обійняти неосяжне”. Вибираємо три-чотири приклади і на їх основі розкриваємо тему.
Приклад: “Любов в житті людини”. Можна обмежитися тим, що вибрати два види любові: материнську і романтичну (до протилежної статі). Для кожного виду — пара-трійка прикладів з літератури та із життя. В ув’язненні — висновок: важлива / потрібна / не потрібна любов у житті людини. Всі! Тема розкрита.
Або дана тема: «Сім’я Ростових в романі “Війна і мир”». Якщо почати описувати кожного героя, то твір вийде під стати самому роману за обсягом. Ця тема дуже загальна, а тому важливо сформулювати головну ідею. Наприклад, порівняти тільки батька Ростова і Наташу. У чому вони схожі, чим відрізняються?
Важливо донести до учнів думку, що ідею твору формулюють вони самі. Одна і та ж тема може містити в собі 3, 4, 5 ідей. І від того, яку ідею обере учень, залежить і зміст твору.
Інша складність, коли тема досить вузька. Наприклад, “Моя кімната”. Дійсно, ну що писати? Диван біля стіни, на вікнах фіранки і шпалери в квіточку? Тут потрібен зворотний хід: від конкретного до загального. Які почуття викликає ця кімната? Які важливі події у вашому житті відбувалися тут? Тобто, перейти від конкретного опису предмета до загального опису почуттів та емоцій.
Отже, правило формулювання головної ідеї: “Загальне — конкретизуємо, конкретне — узагальнюємо”.
Етап 3. Складаємо план твору
План — “альфа і омега” будь-якого твору, так як він визначає рамки і допомагає логічно послідовно викладати свої думки. Вчити складання плану необхідно вже у початковій школі.
Будь-який твір, незалежно від виду і жанру, містить три головні складові: вступ, основна частина і висновок.
- Щоб навчитися виділяти ці смислові частини, бажано складати плани на попередніх уроках, Наприклад, прочитали твір — попросіть учнів скласти план та виділити основні частини. Прочитали параграф підручника — те ж саме: складіть план.
- У методиці існує і такий прийом, який вчить виділяти окремі фрагменти тексту: запропонуйте учням текст, в якому абзаци перемішані. Учні повинні розташувати абзаци в логічній послідовності, давши назву кожному.
- Дуже важливо, щоб план відповідав заявленій темі. Тому можна запропонувати учням заздалегідь складені плани з темою твору і попросити їх оцінити відповідність. Роботу можна проводити в групах або в парах.
А от проводити етап складання плану можна до або після збору матеріалу. Буває, що учень обрав тему, визначив межі і сформулював головну ідею, а про що писати — не представляє. Тоді краще спочатку зібрати матеріал, а потім скласти план. Головне, щоб складання плану не проходило вже після написання твору.
Етап 4. Збираємо матеріал
Самий складний етап роботи, який дозволяє скласти основу майбутнього твору.
Шукати матеріали можна в різних джерелах:
книгах, критичних статтях, статтях і відгуках в інтернеті
Для початку варто обговорити з учнями, що різні типи творів мають свої мовні особливості. Так, для твору-опису важливі прикметники, дієприкметники та іменники. У такому вигляді твори все будується у відповіді на питання “Який…”
Для твору-оповідання важливі дієслова та іменники, так як часто ці твори присвячені опису якого-небудь події, дії.
Один з методичних прийомів пропонує збирати матеріал в таблицю.
Наприклад, для твори з картині заповнюємо таку таблицю:
Пункти плану
Що? Хто?
Який?
Що робить?
Варіанти пропозицій
1. Вступ
Художник ПІБ
Знаменитий, російська, популярний
Написав картину в … році
2. Передній план картини
1. Пора року — зима
2. Береза
3. Пень
1. Сувора, холодна
2. Тонка, кучерява
3. Старий, рассохшийся
1. Настала, увійшла в свої права
2. Тремтить від холоду, пригорюнилась
3. Вкутався снігом
1. На картині зображена сувора зима.
1. Художник зобразив непогожий зимовий день.
3. Задній план, деталі картини
4. Висновок
- Прийом “Кластер” також допомагає вибрати ключові поняття, події, явища, про які піде мова у творі. Наприклад, для твору на тему “Зимовий ліс” учні складають кластер ключових слів: Зимовий ліс — дерева, тварини, небо, поляна, погода. Потім первинні поняття доповнюються характеристиками: дерева скинули листя, з голими гілками, стоять, загорнувшись у снігові шуби, і т. д.
- Робота з питань. В молодших класах вчитель може скористатися заздалегідь складеними запитаннями, відповіді на які і будуть в підсумку представляти твір.
Наприклад, для твору на тему “Мій найкращий друг”, учням можна заздалегідь запропонувати заповнити анкету:
Як звати твого друга?
Де ви з ним познайомилися?
Як він виглядає? (високий, низький, худенький, потужний, сіроокий, з карими очима і т. д.)
Твій друг вчиться з тобою в одному класі? Ви — сусіди?
Яке у твого друга хобі?
Як ви любите проводити час? І т. д.
Прийом “Щоденник пам’яті”. При роботі над твором у дітей нерідко виникає “страх чистого аркуша” (є в психології таке поняття). Начебто все зрозуміло, тема пояснена, але робота не йде на лад. В цьому випадку можна запропонувати заповнити своєрідний “щоденник пам’яті”. Береться чистий аркуш і в нього записується все, що приходить на думку у зв’язку з темою: обривки думок, асоціації, порівняння, початок фраз, цитат, імена, події тощо, тобто, працюємо за принципом: “Письменство не в голові, а на кінчиках пальців”. Природно, що весь цей хаос потім потрібно проаналізувати, “розкидати” по пунктах плану. Головне, що вже немає чистого аркуша — робота почалася!
Вступ
До недавніх часів система освіти в Україні, як і в більшості світових країн, заохочувала учнів до накопичення ними знань. Поширена думка, що така освітня система сформувалася в епоху індустріалізації. На початку минулого століття великим промисловим підприємствам не були потрібні співробітники, які вміють мислити і критично оцінювати ситуацію. Працівникам фабрик і заводів достатньо було володіти певними знаннями і щодня по 8 – 10 годин механічно виконувати однотипні операції.
Сьогодні ж ситуація в усьому світі кардинально змінилася. Рутинні операції конвеєрного виробництва виконуються автоматично за рахунок автоматизації і цифрових технологій. Вимоги до майбутнього персоналу зовсім інші. Відповідно, і дітей у наш час потрібно навчати по-іншому: не просто накопичувати і відтворювати знання, а вчити їх мислити, самостійно видобувати потрібну їм інформацію і критично її оцінювати.
Чому це важливо?
ХХІ століття – це епоха знань, за якої витребуваними будуть працівники зовсім інших професій, ніж в індустріальну еру. Якщо в епоху індустріалізації ланцюжок виготовлення продукції виглядав таким чином
видобуток — обробка — збирання — збут — поширення — продукція (чи послуги),
то в інформаційну добу він має зовсім інший вигляд
неопрацьовані дані — інформація — знання — досвід — збут — послуги (чи продукція).
Тож головним виробничим ресурсом ХХІ століття стануть знання. Аби вирішувати проблеми суспільства, створювати нові товари і надавати послуги, які потрібні людям, в майбутньому будуть потрібні кваліфіковані спеціалісти в галузі обробки й аналізу інформації. Тому і підхід до організації навчального процесу в школах поступово змінюється.
В добу, коли, завдяки Інтернету, учні знають іноді більше, ніж учитель, педагоги з передатчиків знань перетворюються на організаторів. Багато існуючих на цьому етапі професій скоро просто зникнуть, але з’являться нові. Самого уміння читати, писати і рахувати у майбутньому буде недостатньо. Потрібні будуть такі наскрізні вміння, як здатність до співпраці, уміння знаходити нестандартне рішення і навчатися новому. Саме на формування таких умінь школярів і має бути направлена діяльність сучасних педагогів майбутнього.
Загрузка...
