Значение слова «варево»

Сучасні словники

ВАРИТИ, варю, вариш, недок., перех. і без додатка.

1. Кип’ятити у воді або в іншій рідині якісь харчові продукти і т. ін., готуючи страву, напій. Огонь на дворі розвели І м’яса в казани наклали, Варили страву і пекли (Іван Котляревський, I, 1952, 90); Найшли зілля, накопали І стали варити (Тарас Шевченко, II, 1953, 114); — Моя стара кожного дня два чавуни борщу варить і дві макітри пирогів пече (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 325);
// Готувати за допомогою вогню (обід, вечерю і т. ін.). Жінки вечерю варять (Нечуй-Левицький, I, 1956, 63); Тьотя Уля будинком для приїжджих завідувала і обіди їм варила (Остап Вишня, I, 1956, 423); На ті гроші вари, пали, одягайся, взувайся (Леся Українка, IV, 1954, 218); — їсти й не думають варити. Біс його знає, що в цій хаті робиться (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 73);
// Готувати горілку, пиво і т. ін., застосовуючи ряд процесів, одним з яких є кип’ятіння або випаровування. — Нам уже дома горілки варити заказано (Панас Мирний, I, 1954, 184); — Кажуть, ка кременецькому пивзаводі технологом працює латиш, — раптом звернувся Лубенець до Кошика. — А латиші, я чув, майстри варити пиво (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 152);
// спец. Виготовляти, розтоплюючи або піддаючи кип’ятінню (смолу, сталь, скло, мило і т. ін.). Цю смолу тут-таки варили в казанах два запоріжці (Олександр Довженко, І, 1958, 227); І спокійно на Уралі Сталевари варять сталь (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 62); Усяку сталь уже навчилися варити мартенівці (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 230).
Варити воду з кого — постійно, без причини виявляти незадоволення кимсь, ставити непослідовні, суперечливі вимоги. Підпара варив з челяді воду. Йому все було мало роботи (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 51); Дівчата вже цілковито поінформовані про юного, сором’язливого тракториста, з якого можна варити воду (Юрій Яновський, II, 1954, 30); Голова (казанок) варить у кого, чий — людина добре розуміє, орієнтується. Певно, спросоння в мене голова не дуже варила, бо я майже нічого не міг збагнути (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 48); — Казанок твій варить, інших критикувати вже вмієш, а ось як ти сам житимеш? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 100).

2. перен. Робити гаряче, душно, парко. Він упрів. Товста чумарка варить його (Іван Микитенко, II, 1957, 160).

ВАРИТИ

варить

варити воду (з кого) — разг. измываться (над кем)

ВАРИТИ

без вогню́ вари́ти кого і без додатка. Докоряти кому-небудь чимсь, не давати спокою настирливими доріканнями. Без вогню варить (Укр.. присл..); Батько не міг простити синові марнування часу, дорікав весь час, без вогню варив його (З газети).

вари́ти (вива́рювати) / ви́варити во́ду з кого, рідше кому. Знущатися з кого-небудь, показуючи свої примхи, вередуючи перед ким-небудь, висуваючи надмірні вимоги або прискіпуючись до когось. — Підпара варив з челяді воду (М. Коцюбинський); — Буде того, що над нашими дідами та батьками знущалися (пани) та з нас воду виварювали… (Панас Мирний); (Сидір Свиридович:) А чи пам’ятаєш, як я тупцяв кругом тебе. Я до неї і звідтіль, і звідсіль, а вона тільки, було, спідню губу копилить. (Євдокія Корніївна:) Що копилила, то копилила, бо знала навіщо. А правда, я тоді таки добре виварила тобі воду, аж був мокрий (І. Нечуй-Левицький); За день роботи на городі пані Тереза так виварила з неї воду, що ледве волочила (Глафіра) ноги (С. Чорнобривець). повива́рювати во́ду (тривалий час). — Грицьку, Бога ти побійся! — крізь сльози почала вона. — Ще трохи знущався ти з нас за життя покійного? Ще мало повиварював води, як жили у тебе? (

вари́ти ка́шу (ква́шу). 1. з ким. Робити що-небудь, залагоджувати яку-небудь справу з кимсь. Сиверяни впевнилися, що пан Бжеський — людина розумна й хазяйновита і що з ним можна варити кашу (З. Тулуб). 2. з чого. Будувати свої міркування, ґрунтуючись на ненадійних, хибних відомостях або на вигадках; вигадувати щось. — Це я семиділ? — Ти .. На токарних працював і варив кашу з неіснуючої нової технології (П. Автомонов).

голова́ ва́рить у кого, чия. Хто-небудь розумний, кмітливий. — Певно, спросоння в мене голова не дуже варила, бо я майже нічого не міг збагнути (Л. Смілянський).

казано́к (баня́к, макі́тра) ва́рить у кого, чий (чия), фам. Хто-небудь розумний, кмітливий і т. ін., добре орієнтується в чомусь. — Казанок твій варить, інших критикувати вже вмієш, а ось як ти сам житимеш? (О. Гончар); І в них (дорослих) теж чогось .. губились ключі від розуму, не варив баняк, у голові літали джмелі (М. Стельмах).

ВАРИТИ

(робити придатним для споживання за допомогою вогню) приготовляти, готувати, розм. куховарити.

Вари́ти

дієслово недоконаного виду

Правило

Мягкий знак в конце

Начнем с мягкого знака:

в настоящем и будущем временах в окончании 2-го лица единственного числа глагола всегда в конце слова пишется буква «Ь». Если говорить проще, это глаголы, которые отвечают на вопросы: «Что делаешь?», «Что сделаешь?». Примеры: ты гонишь(ся), плачешь, смотришь, учишь(ся), следишь, пьешь.

Личные окончания глаголов на -ишь и -ешь

Теперь, определим правила, по которым будем правильно писать личные окончания глаголов 2-го лица под ударением и без ударения. Но для этого нам потребуется определять спряжения глаголов в самых сложных случаях.

Шаг 1. Определяем, куда падает ударение

Для начала стоит определить ударное или безударное окончание глагола. Используйте примеры ниже, чтобы точно обозначить ударный слог.

  • Ударные окончания встречаются у слов: кричи’шь, молчи’шь, шуми’шь, сопи’шь, мычи’шь, стучи’шь, гори’шь, ворчи’шь.
  • Безударные окончания у слов: ве’ртишь, сте’лешь, ви’дишь, хо’чешь, мо’жешь, сле’пишь.

Если в слове есть приставка вы-, при определении ударения ее убираем и проверяем ударный слог без нее. Например, в словах «вы’стучишь», «вы’растишь» (от слова «растить») ударение падает на приставку вы-, и это уводит нас от  правильного варианта употребления слова. Следует убрать приставку и проверить ударение в слове без неё: «стучи’шь», «расти’шь». Иногда приставка вы- неотделима от слова, в этом случае окончание является безударным, например: вы’растешь (от слова «вырасти»).

После того, как мы правильно определили ударные и безударные окончания перейдем к следующему шагу.

Шаг 2. Вспоминаем спряжения глаголов

Напомним, в русском языке есть 2 спряжения глаголов: первое и второе. Если говорить обычным языком, то это правила, по которым меняются глаголы в зависимости от лиц, числа, времени и родов по аналогии с падежами у имен существительных.

Если слово относится к первому (I) спряжению, то его формы (личные окончания) будут -у, -ю, -ешь, -ет, -ем, -ете, -ут (-ют). Приведем пример:

стелИТЬ -> я стелЮ -> ты стелЕШЬ -> он стелЕТ -> мы стелЕМ -> вы стелЕТЕ -> они стелЮТ.

Если слово относится ко второму (II) спряжению, то его формы (личные окончания) будут -у (-ю), -ишь, -ит, -им, -ите, -ат (-ят). Приведем пример:

носИТЬ -> я ношУ -> ты носИШЬ -> он носИТ -> мы носИМ -> вы носИТЕ -> они носЯТ

Также есть исключения, которые спрягаются не по стандартным правилам. Такие глаголы называют разноспрягаемыми (стоит запомнить):

хотЕТЬ  -> я хочУ -> ты хочЕШЬ -> он хочЕТ -> мы хотИМ -> вы хотИТЕ -> они хотЯТ

бежАТЬ -> я бегУ -> ты бежИШЬ -> он бежИТ -> мы бежИМ -> вы бежИТЕ -> они бегУТ

чтИТЬ -> я чтУ -> ты чтИШЬ  -> он чтИТ -> мы чтИМ -> вы чтИТЕ -> они чтУТ

есть -> я ем -> ты ешь -> он ест -> мы едим-> вы едите -> они едят

дать -> я даю -> ты дашь-> он даст -> мы дадим -> вы дадите -> они дадут

Осталось правильно определить спряжение. Идем дальше…

Шаг 3. Определяем спряжение глагола правильно

Если на Шаге 1 у нас вышло безударное окончание, тогда определим начальную форму глагола (инфинитив). Напомним, что это будет глагол, от которого образовано данное слово, отвечающий на вопросы: «Что делать?», «Что сделать?». Пример: пишешь  — писать (что делать?). Попробуйте определить инфинитив самостоятельно, а для проверки смотрите ниже пункт «Морфологический разбор».

Определяем окончание глагола в начальной форме (инфинитиве). И в зависимости от окончания относим наш пример к первому или второму склонению и используем -ешь или -ишь, соответственно.

К первому спряжению относятся все глаголы кроме глаголов второго спряжения и разноспрягаемых.

К глаголам второго спряжения относятся:

  • все, которые оканчиваются на -ить (исключения: брить, зиждиться и стелить).
  • 4 слова-исключения на -ать: слышать, дышать, держать, гнать;
  • 7 слов-исключений на —еть: смотреть, видеть, ненавидеть, обидеть, терпеть, зависеть, вертеть.

Для окончаний под ударением (кроме исключений, описанных выше) стоит использовать для проверки форму этого глагола в 3 лице множественного числа (они что делают?).

Если окончание соответствует второму спряжению, а именно: -ат или -ят, глагол 2 лица в единственном числе будет заканчиваться на -ишь.

стучАТ — стучИШЬ, сопЯТ — сопИШЬ, кричАТ — кричИШЬ.

Если окончание соответствует первому спряжению, а именно: -ут или -ют, глагол 2 лица в единственном числе будет заканчиваться на -ешь.

разобьЮТ — разобьЁШЬ, льЮТ — льЕШЬ, жгут — жжЁШЬ.

Ссылка на основную публикацию