Додати чи добавити як правильно?

Важливі технічні дрібниці договірної роботи

Загальні рекомендації адвоката з ведення договірної роботи.

Якщо ви не знайдете в цій статті нічого нового для себе, я вас вітаю, ви надзвичайно досвідчений фахівець в галузі договірного права і я знімаю перед вами капелюха.

Шпаргалка (перевірочний список) простих технічних вимог до будь-яких договорів, і технологія (послідовність) їх виконання, які необхідно мати під рукою і виконувати під час підготовки і роботи з договорами, як досвідченим юристам, так і правникам-початківцям, або й не юристам.

Виходячи з принципу презумпції правомірності правочину (договору) припустимо, що ви вже маєте шаблон або зразок необхідного виду договору з мінімально необхідними істотними умовами. Отже, що, як правило, необхідно зробити і в чому переконатися:

1. Чітко вказувати повне найменування сторін у договорі і документ (статут, довіреність), що підтверджує повноваження виконавчого або іншого органу управління, перевіривши дані в ЄДР, та за необхідності в установчому документі, а щодо фізичних осіб – за документами, які посвідчують особу.
2. Якщо представник контрагента діє на підставі довіреності, додати власноруч зняту копію з оригіналу.
3. Зазначати вид (назву) договору, якщо це передбачено актами цивільного законодавства (наприклад, договір купівлі-продажу).
4. Вказувати дату укладення договору.
5. Дотримуватися передбаченого законодавством переліку всіх істотних умов договору (залежать від виду договору та містяться у ЦК, ГК або спеціалізованих законах).
6. Вказувати грошову вартість товару , роботи, послуги або посилання на документ, де вона вказана (наприклад додаток, специфікація тощо) в грн. або еквівалент в іноземній валюті, а для ЗЕД-контрактів – у іноземній валюті.
7. Заповнювати всі пробіли і прогалини тексту (місця для рукописного запису, внесення даних) в договорах (наприклад, строк дії тощо).
8. Якщо пробіли і прогалини не заповнюють, ставити там знак «Z» (наприклад, пункт «додаткові умови»).
9. Зазначати строк дії договору.
10. Виправлення в договір вносити з підписами обох сторін і печатками (за бажанням сторін і за їх наявності).
11. У всіх договорах вказувати систему оподаткування сторін, сторона – резидент або нерезидент.
12. Якщо у контрагента спрощена система оподаткування – єдиний податок, вказувати групу з 1 по 4 і, додавати копію витягу (свідоцтва) платника єдиного податку.
13. Якщо для виконання договірних зобов’язань потрібен спеціальний дозвіл, ліцензія, вказувати в договорі номер, дату і назву дозвільного документа, а до договору докладати його копію.
14. У кожному договорі ставити підпис керівника / представника і печатку обох сторін(за бажанням сторін і за їх наявності), якщо документ багатосторінковий, підписати кожен аркуш або прошити та пронумерувати договір.
15. Печатки (за бажанням сторін і за їх наявності) на договорах ставити чітко, щоб було видно код та найменування.
16. При фактичному продовженні правовідносин між сторонами складати додатковий договір про продовження строку дії договору або укладати новий договір.
17. Впорядкувати і розмежувати діючі договори від недіючих.
18. Вести реєстр договорів і фіксувати їх виконання, закінчення строку, терміну дії.
19. Мати оригінали договорів.

Якщо контрагент – ФОП, або суб’єкт незалежної професійної діяльності (адвокат, нотаріус), додавати до договору копії документів, що підтверджують цей статус.

Не можна сказати, що даний перелік повний, кожен його поповнює прикладами з власної практики і практики колег. Але поки цей досвід з’явиться, щоб уникнути проблем і суперечок, пропоную скористатися вищевказаними рекомендаціями.

Зверніть увагу, тут не йдеться про особливості відповідності конкретних видів договорів вимогам закону, перевірку вимог щодо їх дійсності чи не дійсності, критерії нікчемності. Це повинен робити досвідчений і кваліфікований фахівець в галузі права, аналізуючи кожен конкретний договір.

Порядок складання та оформлення договорів

Проявити ініціативу щодо оформлення договірних зв’язків можу будь-яка сторона. Загальний порядок укладання договорів відображається у ст. 638..650 ЦК України. У відповідності до законодавства, договір вважається укладеним, якщо сторонами було досягнуто згоди по всім його позиціям. Строком дії вважається час, протягом якого сторони здійснюють правові відносини. Якщо протягом дії договору були допущені його порушення, то це не звільняє від відповідальності навіть по закінченню терміну. Після закінчення терміну дії договори, заключені з резидентами, зберігаються протягом 3 років, з нерезидентами — не менше 10 років.

Перед укладанням договору необхідно перевірити фізичну особу за її паспортом, юридичну — за ЄДР, виконавчий орган або представників — за ЄДР, довіреністю. Право власності на майно встановлюється за публічними реєстрами. Також оцінюється ризик неочевидності — можливість визнання особи недієздатною, з обмеженою дієздатністю, неповнолітньою тощо.

Укладання правового документу, яким є договір, починається із пропозиції — направлення оферти. Вона висвітлює основні умови, які будуть погоджені в подальшому в договорі. Щоб пропозиція визначалася як оферта, вона має відповідати таким умовам:

• Відображати істотні умови заключення майбутнього договору. Якщо умови не викладені, то це не є офертою, а лише викликом на оферту. Він, відповідно, ні до чого не зобов’язує.
• Оферта пропонується певній особі. Такими не вважаються різноманітні прайс листи, об’яви, рекламні буклети та ін. Вони можуть розглядатися лише як пропозиція випадковому колу осіб зробити оферту.

Для укладання договору лише оферти замало. Необхідно отримати акцепт – згоду від другої сторони. Акцептантом може виступати лише та особа, якій від початку була надана оферта. Якщо згоду на оформлення договору дає третя особа, то вона знову виступає з офертою по відношенню до колишнього оферента, який, у свою чергу, може стати акцептантом при погодженні на запропоновані умови. Новою офертою також вважаються внесені корективи до пропозицій.

Договір вважається таким, який вступив у силу, якщо позитивна відповідь була надана протягом терміну, вказаного при надсиланні оферти. Якщо часові рамки не встановлювалися, то правочин набирає сили одразу після надання згоди або протягом нормального часу, необхідного для відповіді. Відповідь, дана із запізненням, теж вважається новою офертою. Підтвердженням бажання укласти договір є будь-яка дія сторони, яка отримала пропозицію, відповідно до умов договору (надання послуг, відвантаження товарів, сплата відповідної суми грошей).

Якщо вимоги щодо договору не регулюються на законодавчому рівні, то він може бути укладений у будь-якій формі (усно, письмово). Правочини, оформлені в електронному вигляді, також вважаються дійсними. Це стосується і документів, якими обмінялися сторони за допомогою телетайпного, поштового чи інших способів зв’язку. Дане питання на даний час хвилює багатьох, оскільки різні сфери життя та бізнесу перейшли в електронну площину.

До нас можна звернутися з приводу складання договорів будь-яких видів. Ми гарантуємо їхнє правильне оформлення з дотриманням всіх законодавчих вимог.

Крок перший – визначіться з лікарем

Найпростіший варіант – ви знаєте хорошого лікаря, обслуговувались у нього і залишились задоволені результатами. Якщо ж такого лікаря ви поки не знайшли, поцікавтеся у родичів, сусідів, друзів, колег – можливо, у них був позитивний досвід у амбулаторії сімейної медицини або поліклініці, яка підходить вам географічно. 

Ви також можете звернутись у місцевий відділ охорони здоров’я. Там вам розкажуть, які лікарі працюють у вашому населеному пункті чи районі. Інший варіант – просто зверніться у будь-який медичний заклад і познайомтеся з лікарями. Інформацію про них можна отримати у місцевому відділі охорони здоров’я або безпосередньо в реєстратурі. Деякі медичні заклади вже мають свої власні сайти з такою інформацією.

Пам’ятайте, що зараз ви не мусите звертатись до лікаря «строго за пропискою» — можете обрати лікаря, який працює біля вашого дому, роботи тощо.

Основні класифікації і види договорів

Класифікація договорів як правочинів має важливе практичне значення, оскільки наявність певних знань допомагає суб’єктам зробити правильний вибір договору, який би у повній мірі відповідав змісту регульованої діяльності. Договори класифікують за різними підставами:

• Консенсуальні і реальні — залежно від моменту виникнення цивільно-правових відносин. Консенсуальними вважаються договори, укладені з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов відповідно до законодавства. До таких належать договори-доручення, найму, спільної діяльності, купівлі-продажу та ін. У деяких випадках правочини мають бути оформлені відповідним чином (посвідчені нотаріально). І лише після цього договір вважатиметься укладеним. Для реальних правочинів необхідний не лише підписаний документ, але й передача певних речей. Наприклад, це може бути договір позики, який буде вважатися укладеним лише з моменту передачі грошей (а не тоді, коли сторони лише домовилися про це).
• Односторонні та взаємні (двосторонні, багатосторонні) — особливості розподілу прав та обов’язків. При укладанні одностороннього договору в однієї сторони виникають лише права, а у іншої лише обов’язки, наприклад, за договором позики лише одна сторона має обов’язок – повертає борг, а друга має право вимагати це. У двосторонніх господарських договорах, наприклад, постачання вказуються права та обов’язки обох сторін.
• Оплатні та безоплатні – наявність або відсутність еквівалентності відносин. Оплатним договір вважається у тому випадку, коли, відповідно до його положень, одна із сторін має щось виконати або передати, а інша — надати зустрічне задоволення в грошовій чи іншій матеріальній формі. Таких правочинів більшість у цивільному праві. Це договори найму, підряду, купівлі-продажу тощо. Безоплатними договорами не передбачається відповідної компенсації за передане майно або надані послуги. Це, наприклад, договір дарування.
• Остаточні і попередні — відповідно до ступеню юридичної завершеності. Остаточні правочини породжують права та обов’язки щодо передачі майна, виконання робіт, послуг тощо. Попередній договір є своєрідної угодою про укладання його у майбутньому. Слід відрізняти його від договору про намір (протокол про намір). Якщо у документі не висловлене бажання надати йому статус попереднього договору, то він не тягне за собою цивільно-правових наслідків.
• Майнові та організаційні — за змістом діяльності. Майнові відображають діяльність, яка стосується отримання певних майнових благ, організаційні — створення умов та передбачення можливостей подальшої будь-якої діяльності.
• Звичайні (приватноправові) та публічні — задоволення інтересів певних осіб або груп. Публічні договори укладаються комерційними організаціями з метою визначення їхніх обов’язків щодо продажу товарів, надання послуг або проведення робіт, які мають здійснювати такі організації щодо кожного, хто за цим звернеться (медичне обслуговування, громадські перевезення, роздрібна торгівля, енергопостачання тощо).
• Договори приєднання та основні — визначення переліку повноправних учасників. Основний договір визначає права і обов’язки учасників, приєднання — умови визначаються однією зі сторін і приймаються іншою стороною у повному обсязі.
• Цілі укладання — передача майна у власність, у тимчасове користування, виконання робіт, передача результатів творчої діяльності, надання послуг (страхування, перевезення, довічне утримання, кредитування, посередницькі послуги та ін.), спільна діяльність тощо);
• Договори на користь кредитора і на користь третьої особи. На користь кредитора — це розповсюджений цивільно-правовий договір, який враховує інтереси учасників зобов’язання. Також вигоду може отримувати і тертя особа, яка встановлена або не встановлена у договорі і має право вимагати вигоду від боржника. Це може бути, наприклад, вигодонабувач у договорі страхування життя.

Вимоги до оформлення різних видів договорів мають спільні риси, але й можуть відрізнятися в кожному окремому випадку.

Крок другий – підпишіть декларацію

Заклади первинної медичної допомоги, в яких працюють сімейні лікарі, терапевти, педіатри, підписують контракт з Національною службою здоров’я, а пацієнти – декларацію з тими лікарями, яких самі собі обрали. 

Документи, які знадобляться для підписання угоди з лікарем, – ваш паспорт та ідентифікаційний номер. Якщо ж ви підписуєте декларацію з педіатром (чи сімейним лікарем, який буде обслуговувати вашу дитину), то також знадобиться свідоцтво про народження дитини та документи (паспорт та код) одного з її батьків або опікунів.

Основний спосіб заповнення декларації — електроний: уповноважена особа закладу ПМД (в різних медзакладах це може бути або реєстратор, або медсестра, або лікар тощо) внесе ваші дані в систему.

Уповноважена особа медзакладу роздрукує декларацію, яку ви підпишете у двох примірниках (один із них залишається у вас). Потім уповноважена особа медзакладу накладає електронний цифровий підпис працівника юридичної особи на декларацію та надсилає її в систему «Електронне здоров‘я». 

Ви офіційно задекларували вибір свого лікаря. Гроші за ваше обслуговування держава (НСЗУ) сплачуватиме закладу, у якому працює вибраний вами лікар. Цей процес розпочнеться одразу, коли медзаклад увійде у реформу: автономізується та укладе договір з НСЗУ.

На випадок відпустки або хвороби у вашого лікаря має бути заміна — інший лікар первинної ланки або черговий заклад первинної медичної допомоги. Якщо вам знадобиться допомога, а ви знаходитесь в іншому місті, звертайтесь до найближчого закладу первинної медичної допомоги.

Якщо ви впевнені, що знайшли хорошого лікаря, не гайте часу, адже у нього може просто не залишитись місць для нових пацієнтів. Лікар може відмовити вам у підписанні декларації, якщо він уже набрав максимально рекомендовану кількість пацієнтів: сімейний лікар може обслуговувати 1 800 пацієнтів, терапевт – 2 000, педіатр – 900. Ця цифра може бути дещо більшою для лікарів, які працюють у селах. Наприклад, якщо у селі проживає 2 000 людей, то всі вони отримають змогу підписати декларацію з сімейним лікарем. Без медичної допомоги не залишиться ніхто. Це питання контролюватиме Національна служба здоров’я України.

Крок четвертий – не давайте хабарів

У 2018 році заклад, в якому працює сімейний лікар, терапевт чи педіатр, почне отримувати пряму річну оплату за обслуговування кожного пацієнта, який уклав з ним договір. Планується, що у 2018 році середня виплата на первинній ланці складе близько 370 грн на одного пацієнта, у 2019 — 450 грн. Практика у 2000 пацієнтів може мати річний дохід від 740 000 грн до 1 000 000 грн у 2018 та від 900 000 до 1 200 000 грн у 2019. У цей бюджет входять оренда кабінету, оплата роботи лікаря, медсестри (фельдшера), прості витратні матеріали та часткове покриття аналізів. Близько половини цих коштів — видатки практики, все інше — зарплата працівників (лікаря, медсестер, фельдшерів). 

За цими тарифами закладам первинної медичної допомоги буде платити ДЕРЖАВА — саме для того, щоб у медичних працівників були гідні зарплати і щоб ці гроші НЕ платили пацієнти, як це відбувається зараз. Тож йдучи до лікаря, пам’ятайте, що це не безкоштовна послуга, за яку ви маєте покласти «подяку» в кишеню лікарю. Це медична послуга, за яку заплачено з ваших податків. 

Інструкції для лікаря та пацієнта ви можете переглянути на платформі еHealth: , .