Віддієслівні іменники середнього роду на -анн(я), у яких більше двох складів, мають наголос, як правило, на суфіксі: навчання, завдання, запитання, читання, визнання, видання, пізнання, посланняАЛЕ: нехтування від нехтувати, бігання від бігати (тут по-іншому не скажеш).
У багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом -к(а) у множині наголос переходить на закінчення:вказівка — вказівки, учителька — учителькиАЛЕ: родичка — родички, сусідка — сусідки (тут по-іншому не скажеш);
Більшість іменників у множині має наголос на закінченні: листки, сторінки тощо.
На останній склад наголошуємо такі слова на позначення мір довжин: міліметр, сантиметр, кілометрАЛЕ: барометр, термометр (по-іншому – ніяк).
2. Прикметники
У більшості двоскладових прикметників наголос падає на закінчення: гіркий, тонкий, новий, тісний, вузький тощо (так само котрий);
Завжди наголошеним є пестливий суфік -еньк-: добренький, тоненький, легенький тощо.
3. Дієслова
Дієслово бути: бути, будемо, але у минулому часі: була, було, були;
Наголос на останньому складі мають дієслова вести, нести і под.;
У дієслівних закінченнях теперішнього часу -емо, -имо, -ете, -ите наголошуємо останній склад: несемо, несете (а не несемо, несете), ідемо, ідете (а не ідемо, ідете) тощоАЛЕ: будемо, гуркочемо, залишите.
Загрузка...
