Змінює манеру розмови
Необхідність стежити за тим, що він говорить і не заплутатися, змушує людину підсвідомо міняти манеру розмови. Якщо ваш співрозмовник зазвичай вирізняється красномовством, багатством інтонацій, швидкістю мови і раптом заговорив одноманітно, нудно, повільно, з частими паузами і довгими пропозиціями, — щось тут не так. Він явно зважує кожне своє слово, боячись сказати щось таке, що підставить під сумнів весь його монолог. А ще зверніть увагу на допущені ним мовленнєві помилки, на те, що він говорить на високих тонах. Фрази: звідки у тебе ці дані? чому ти так думаєш? Чому ти впевнений, що це так? — повинні спровокувати вас на пояснення, а він тим часом отримає можливість продумати подальший хід розмови.
Правопис сполучників
| Написання | Правило |
|---|---|
| Разом | Сполучники, як би вони не були утворені, звичайно пишуться разом (одним словом): а) адже, аніж, ніж, отже, отож, таж, також, теж, тож; б) аби, мовби, немовби, ніби, начеб, неначеб, щоб, якби; в) мовбито, немовбито, нібито, начебто, неначебто, тобто, цебто; г) абощо, тощо, якщо; д) притому, притім, причому, причім, проте, зате, затим. |
| Окремо | Частина сполучників може мати при собі частки, з якими вони пишуться тільки окремо, а саме: адже ж, або ж, але ж, бо ж, все ж, хоч би, хоча б, коли б, коли б то. |
| Окремо пишуться всі складові частини в таких сполучниках: та й, то й, дарма що, так що, тому що, через те що, для того щоб, з тим щоб, в міру того як, з тих пір як. | |
| У кількох сполучниках перші дві частини пишуться разом, наступні — окремо, а саме: тимчасом як, незважаючи на те що, затим що. | |
| Через дефіс | Через дефіс пишуться сполучники частками бо, но, то: отож-бо, тож-то, тому-то, тим-то, якби-то, тільки-но. |
Розрізнення сполучників та інших частин мови
Для правопису важливо вміти розрізняти складні сполучники таж, теж, тож, якби, якже, якщо, щоб, проте, зате, притому, причому (які пишуться разом) і однозвучні поєднання інших частин мови та ж, те ж, то ж, як би, як же, як що, що б, про те, за те, при тому, при чому (які пишуться окремо).
Сполучники можна замінити іншими синонімічними сполучниками: таж — адже, теж — також, тож — тому, якби — коли б, якже — якщо, якщо — коли, щоб — аби, проте — однак, зате — але, притому — до того ж, причому — і то.
Однозвучні ж поєднання інших частин мови замінити сполучниками не можна.
Сполучники членами речення не бувають і не відповідають на питання (на питання може відповідати все підрядне речення, а не сам сполучник).
Однозвучні ж поєднання слів є членами речення і відповідають на питання в реченні: яка? — та ж; яке? — те ж; що? — то ж; як? яким способом? — як би, як же; що? — що б; про що? про яке? — про те; за що? за яке? — за те; при чому? — при тому, при чому.
Порівняйте:Я мусив заховатися від вас, Щоб ви не бачили мого ридання, Не знали глибини моїх ураз (Данте Аліг’єрі). А вона на що б не дивилася, де б не гуляла — всюди ввижаються їй дрімучі волинські праліси (М. Олійник);Якби́ мені крила, крила соколинії, полетіла б я за милим, за дружиною (Т. Шевченко). Я́к би там не було, а література — моя професія (Леся Українка);
На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись (Леся Українка). Повинна дякувати мамі за те, що будила рано, навчила всього робити;
Смерть — то короткий подих, мить остання, Якщо́ вона закон — не покарання. (Ф. де Кеведо). Я́к що трапиться, ні на кого не нарікай.
Сидить, як на розпечених вугіллях
Навіть якщо брехун вміє контролювати свій погляд, це не означає, що він повністю підпорядкував собі своє тіло. А вона якраз і може видати його з потрухами
Отже, уважно стежимо за жестами і позами співрозмовника, якщо він бреше, то:
- совається на стільці;
- поперемінно схрещує або випрямляє ноги;
- схрещує на грудях руки, незабаром засовує їх у кишені, потім зводить їх за спиною;
- потирає руки;
- прикриває рот;
- погладжує підборіддя;
- потирає кінчик носа;
- потирає мочку вуха.
тобто, як бачимо, людина неспокійний, своїми посмикуваннями, частою зміною пози він підсвідомо намагається відволікти вашу увагу від теми розмови, приспати можливі підозри в неправді.
Нападає захищаючись
Якщо ви в процесі розмови раптом запитаєте в правдоподібності почутого, оповідач, якщо він брехун, почне оборонятися, а найкращий захист, як відомо, –напад. Причому він почне соромити вас, звинувачуючи в недовірливості і взагалі у всіх гріхах. Почне посилатися на свою релігійність і на свої нібито широко відомі високі моральні принципи. Буде приводити думку авторитетних осіб. А потім різко змінить тему.
Між тим людині, нічого не придумывающему, не має сенсу захищатися. Він спокійно відповість на всі ваші підозри і залишиться на своїй позиції.
Ось таким чином можна викрити брехуна. Звичайно, не всі з описаних ознак на сто відсотків свідчать про те, що вам брешуть. Однак варто запам’ятати цю інформацію. При нагоді вона допоможе зрозуміти, що за людина перед вами, — чесний малий або прощелыга.
Тим же, хто хоче більш глибоко вивчити проблему, радимо звернутися до бестселера Пола Екмана «Психологія брехні. Обмани мене, якщо зможеш». Пол Екман — авторитетний американський вчений, психолог з медичною освітою, 40 років вивчає брехня і всі її прояви. Його відкриття і висновки на цей рахунок цікаві і повчальні.
Ховає погляд або дивиться не кліпаючи
Коли людина говорити неправду, йому звичайно важко вести себе природно. А значить, він уникає дивитися вам прямо в очі або взагалі відвертається. Але деякі спритні особини долають підсвідомий дискомфорт, випробовуваний під час брехні, і вчаться не відводити очей. Більш того, їх прагнення зловити ваш погляд стає настирливим, і це повинно насторожити. Адже відомо, що при бесіді надмірно тривалий і пильний зоровий контакт трактується як неприпустимий точно так само, як і спроби зовсім уникнути його
Тому якщо людина, розповідаючи вам про що-небудь, спочатку уважно вивчав малюнок паркету або свої нігті, а потім раптом почав дивитися вам в очі не блимаючи, насторожитеся: він явно бреше
Ще один цікавий момент, пов’язаний з очима. Якщо співрозмовник — правша, після заданого вами питання дивиться вправо і вгору, значить, у цей момент він пише відповідь, якщо дивиться вгору і вліво — значить, згадує. При розмові з лівшею все навпаки: якщо він намагається щось пригадати, дивиться вправо і вгору, а якщо хоче придумати правдоподібну версію, — вгору і вліво. Запам’ятайте і не переплутайте! А ще брехун часто моргає і тре очі.
Загрузка...
