Звертання
Звертанням називають слово в реченні, що означає назву особи чи предмета до якого звернена мова: Шановний Олександре Петровичу! Звертання не є членами речення, не відповідають на жодне питання, не пов’язуються сурядним чи підрядним зв’язком з головними та другорядними членами речення.
В українській мові форми звертання виражаються у кличному відмінку.
У звертаннях, що складаються обидва слова вживаються в тільки кличному відмінку: Людмило Андріївно, Лідіє Давидівно, Олегу (Олеже) Тарасовичу, Маріє Антонівно, Миколо Свиридовичу; друже Гнате, пані Юліє, колего Валерію, добродійко Ярославо, брате Василю, товаришу Вікторе.
У звертаннях, що складаються , форму кличного відмінка мають обидва слова, допускається також уживання прізвища у формі називного відмінка: пане Гризодубе (і Гризодуб), добродію Москаленку (і Москаленко), друже Паливодо (і Паливода), товаришу Зерове (і Зеров), добродію Щербаку (і Щербак), колего Рудичу (і Рудич), друже Братусю (і Братусь).
У звертаннях, що складаються , форму кличного відмінка мають обидва слова, хоча друге може мати й форму називного відмінка: пане полковнику, добродію директоре, пане вчителю, хоч добродію бригадире (і бригадир), пане продавцю (і продавець).
Присутню особу слід називати на ім’я й по батькові чи на прізвище, якщо ж Вам невідоме ні ім’я, ні прізвище людини, то потрібно звертатися пан (пані, панно) або добродій (добродійко). Звертання за статевою чи віковою ознакою свідчать про невихованість особи (жінко, дєвушка, мужчина, діду, бабо (до незнайомих осіб) тощо).
Розділові знаки при звертанні
Звертання може виражатися одним словом (непоширене) і групою слів (поширене).
1. Палкими блискавицями, мечами хотіла б я вас виховать, слова! (Леся Українка.)
2. Бажаний гість, тебе я бачить рада, Геральде, син Сігурда, сміливий князь. (І. Кочерга.)
У вимові перед звертанням паузи звичайно немає, є пауза тільки після нього, але на письмі звертання обов’язково виділяється парними комами: Світи нам, день, безсмертними вогнями, шуміть, сади, роди зерно, земля! (В. Сосюра.)
На початку речення, залежно від інтонації, звертання може виділятися і знаком оклику — тоді наступне слово пишемо з великої букви: Мій давній друже! Мушу я з тобою розстатися надовго… (Леся Українка.)
До звертання в реченні не можна поставити питання, але граматично (рід, число) воно може пов’язуватися з присудком. Тому не сплутайте його з членами речення.
Іменник у кличній формі (разом із залежними словами) виступає в реченні лише звертанням.
1. Рости, міцній, моя Вітчизно, во ім’я щастя на землі! (В. Сосюра.)
2. Благословенний будь, мій рідний краю! (Д. Павличко.)
Звертання не замінюється займенниками він, вона, воно, вони. При ньому стоять або можна поставити займенники другої особи ти, ви, твій, ваш у будь-якому відмінку. Ці займенники до групи звертання не входять. Якщо ці займенники входять до складу поширеного звертання, то не окремо виділяються комами, а разом з усіма компонентами звертання.
1. Я люблю , поле, простір широчінь, пахощі й цвіт. (П. Дорошко.)
2. Хлюпни нам , море, свіжі лави! О земле, велетнів роди! (П. Тичина.)
3. Зіроньки ясні небо покрили, вийди , дівчино, серденько миле. (Нар. творчість.)
4. Який красень, Києве мій, в убранні осені! (В. Сосюра.)
У групі звертання можуть бути однорідні члени, відокремлені означення тощо. Тоді всередині такого поширеного звертання ставляться розділові знаки відповідно до загальних правил.
1. Слався, наша юність, і сади, й діброви, і міста, і села, край орлиний мій! (В. Сосюра.)
2. Слово, моя ти єдиная зброє , ми не повинні загинуть обоє! (Леся Українка.)
Вигуки від звертання відділяються комами. Якщо слова ти, ви підсилюють вигук, то вони теж відділяються разом з вигуком. Не відділяються лише слова о, ой, якщо вони вжиті як підсилювальні частки.
1. Гей, юнаки, гей, молодість світу, доля планети у ваших руках. (І. Нехода.)
2. Гей ви, далі ясні, безкінечні й сині, як чудесно в світі молодому жить! (В. Сосюра.)
3. Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові. (Т. Шевченко.)
Загрузка...
